Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 916/2197/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гоголь Т.Г. (доповідач),суддівДанилової Т.Б., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Білотіл Г.В. - дов. від 30.07.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід05.11.13 у справі№916/2197/13 Господарського суду Одеської областіза позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит"доДочірнього підприємства "Компроміс"простягнення 107178,58 грн.Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.01.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Гоголь Т.Г. - головуючого, Данилової Т.Б., Полянського А.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.01.14 розгляд справи відкладався до 16.01.14.

Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Компроміс" 98321,56 грн. заборгованості за надані комунальні послуги та 8857,02 грн. - 3 % річних. Позивач посилався на несплату відповідачем вартості наданих йому послуг за період з серпня 2010 року до липня 2013 року. Позов обґрунтований приписами статей 11, 322, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, статей 4, 11, 12, 13, 20, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.06 №45).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.13 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 98321,56 грн. боргу та 8857,02 грн. - 3% річних. Господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем вартості спожитих житлово-комунальних послуг. Судове рішення обґрунтовано приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 322, 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 4, 11, 12, 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.13 (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) перевірене рішення господарського суду скасовано. У позові про стягнення з відповідача 79704,04 грн. боргу відмовлено. Апеляційний господарський суд, відмовляючи у позові в цій частині, виходив з того, що позивачем не надавалися на узгодження органу місцевого самоврядування тарифи на житлово-комунальні послуги та ним також не визначалися тарифи з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу. В частині позовних вимог про стягнення 18617,52 грн. боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 11, 202, 322, 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України, статей 137, 156, 162, 179 Житлового кодексу УРСР, статей 1, 13, 20, 32, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 1, 4, 11, 12, 13, 20, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", положення Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.06 №45), Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 27.07.03 №141. Об'єднання, з посиланням на приписи статі 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зазначає, що відповідач повинен оплачувати фактично спожиті ним комунальні послуги. Водночас, скаржник вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.09 №529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.11 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", оскільки ці нормативні акти поширюються лише на суб'єктів господарювання, предметом діяльності яких є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тоді як ОСББ "Одесит" не є виконавцем і виробником житлово-комунальних послуг у спірному будинку. Скаржник зазначає, що платежі і витрати, котрі прийняті загальними зборами членів об'єднання, не потребують узгодження та затвердження органами місцевого самоврядування.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2003 році у будинку на Лідерсовському бульварі, 9а, у м. Одеса, було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит". Установлено судами і те, що Дочірнє підприємство "Компроміс"- відповідач є власником квартири №74 у вказаному будинку; він не є членом Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" та, відповідно, договір про надання послуг з позивачем не укладав. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" про стягнення з Дочірнього підприємства "Компроміс" 98321,56 грн. заборгованості за надані комунальні послуги за період з серпня 2010 року до липня 2013 року та 8857,02 грн. - 3 % річних. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими заявлені позовні вимоги. Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій визнаються передчасними через нез'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку унормовані Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Цей Закон регулює порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань, асоціацій; відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження нерухомим майном у об'єднанні, асоціації; відносини між об'єднаннями та асоціаціями; відносини між об'єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об'єднаннями і господарюючими суб'єктами. Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" власники жилих і нежилих приміщень за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом. Власники нежилих приміщень сплачують надані послуги за тарифами, що встановлені для відповідних видів діяльності. Кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги. Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до договору між об'єднанням і цими підприємствами, організаціями. За відсутності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг управитель зобов'язаний за рахунок коштів балансоутримувача встановити загальнобудинкові прилади обліку. У разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Власники квартир, приміщень, що не обладнані приладами обліку, зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором. Згідно з приписами статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" власник приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників. Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання. Кошти за користування неподільним та загальним майном і обслуговування спільної власності сплачуються на банківський рахунок об'єднання. Ця частина комунальних послуг надається об'єднанню як кінцевому споживачеві. Втім, ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки спірним правовідносинам в контексті наведених норм. Водночас, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували усіх обставин справи, з наданням оцінки зібраним у справі доказам і доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Позивач упродовж розгляду спору наголошував на обов'язку відповідача як власника приміщення оплачувати комунальні послуги. При цьому, як убачається з розрахунку суми боргу, позивачем нараховано відповідачеві за послуги з централізованого опалення та утримання і обслуговування житлового будинку. В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що він не є членом Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит"; договір на надання послуг з об'єднанням він не укладав, а відтак відсутні підстави для стягнення спірних коштів. Відтак, для правильного вирішення цього спору, господарським судами слід було з'ясувати за які саме послуги пред'явлено до стягнення спірну суму боргу її правову природу; дослідити чи надавалися відповідачу послуги, вартість яких заявлена до стягнення; чи укладалися позивачем з іншими підприємствами договори на надання таких послуг; хто безпосередньо їх надає та визначити підстави для нарахування позивачем вартості таких послуг. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.13 у справі №916/2197/13 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.13 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" задовольнити частково.

Головуючий Т.Гоголь

Судді Т.Данилова

А.Полянський